«Дівчино-рибчино,
Подай ми рученьку,
Подай же другую,
Най поцілую
Білую рученьку,
Устонька гожі,
Мов тії рожі.
Поцілуй в серці
Біль заворожить».

«І ручку подала б,
І поцілувала б,
Ану ж, хто чатує —
Поцілуй вчує.
Піде розмовонька
Зараз лукава,
Піде неслава.
Що ж би матуся
На це сказала?»

«Не бійся, миленька,
Хоч нічка видненька,
І місяць хоч світить,
Він не помітить.
Яснії зіроньки
Лягають спати,
Хто ж буде знати?
Дай же устонька
Поцілувати».

«Дам ручку на хвилю,
Та уст не нахилю:
Боюся погуби,
Ти, мій голубе.
Видная ніченька,
Милий козаче,
Ще хто побачить,
Хто ж сиротині
Таке пробачить?»

«Кохана, сплять люди,
Хто ж слухати буде?
Заснула калина
Ген коло тина,
А соловейко
Лиш милу розважить
Та й спати ляже.
Він хоч почує,
То не розкаже».