Українські народні пісні

ДА ВОЛОШИН СІНО КОСИТЬ
Українська народна пісня

Да волошин сіно косить,
А волошка Бога просить.
Приспів:
А в тім долі, при долині,
При зеленій буковині —
Гей *
Да бодай сіно огнем сіло,
А волошину завершило:
Да бодай коса уломилася,
Щоб моя дружина не втомилася!
Да волошину, (бісів сину),
Да хорошую дочку маєш,
Хорошую дочку маєш,
Да на вулицю не пускаєш.

Походження та примітки

Да волошин сіно косить. БФ-1, арк. 97, № 98. (БФ-1 — рукописний збірник народних пісень, записаних Федором Бодянським (без заголовка), що зберігається у Велеснівському етнографічно-меморіальному музеї В. Гнатюка; од. зб. 250). До наших днів дійшла також і копія В. Гнатюка із записів Ф. Бодянського, де на 50 аркуші під 98 номером наведена вищезазначена пісня. (ІМФЕ, ф. 28-3, од. зб. 35).

* Приспів повторюється після кожних двох рядків.

Подано за виданням: Українські народні пісні в записах Осипа та Федора Бодянських. — К. : Наукова думка, 1978. — 328 с. — С. 68.