Українські народні пісні

ДА ТУМАН ЯРОМ, (ДА ТУМАН ЯРОМ), ТУМАН І ГОРОЮ
Українська народна пісня

Да туман яром, (да туман яром), туман і горою,
Чом не живеш, вражий сину, по правді зо мною?
Як не будеш, козаченько, ти по правді жити,
Буде тебе Бог карати ще й за мене бити.
Да туман яром, (туман яром), чом туману трошки?
А в дівчини чорні брови, (та) як у волошки.
Мороз, мороз долиною, не поморозь проса,
Ішла дівка до циганки по морозу боса.
Да по тім боці на толоці цигани стояли,
А між тими циганами циганка-ворожка,
А до тії циганочки втоптана дорожка.
Да отую ж дороженьку дівчина втоптала,
Да вона ж тії ворожечки вірненько прохала:
— Да циганочко-махлярочко, вволи мою волю:
Да причаруй козаченька навіки зо мною!
Вона ж тая циганочка воленьку вволила,
Да й урізала русої коси — єю накурила, —
Ой щоб того поганого челядь не любила.

Походження та примітки

Да туман яром, (да туман яром), туман і горою. Записано від Єфр. Комнацької та Марти Крутівни (Верби). БФ-1, арк. 23, № 73. (БФ-1 — рукописний збірник народних пісень, записаних Федором Бодянським (без заголовка), що зберігається у Велеснівському етнографічно-меморіальному музеї В. Гнатюка; од. зб. 250). До наших днів дійшла також і копія В. Гнатюка із записів Ф. Бодянського, де на 161 аркуші під 73 номером наведена вищезазначена пісня. (ІМФЕ, ф. 28-3, од. зб. 35).

Подано за виданням: Українські народні пісні в записах Осипа та Федора Бодянських. — К.: Наукова думка, 1978. — 328 с. — С. 103 — 104.