Даєш мене, ненько моя, молодою,
То дай мені зозуленьку садовую.

Нащо тобі, дитя моє, зозуленька,
Єсть у тебе, дитя моє, свекрушенька.

Свекрушенька рано встане, тебе збуде,
Сама піде до сусідей та й обсудить.

— Сонливоє, дремливоє чужоє дитя,
Іще сонце не заходить -як спати лягла.

Іще сонце не заходить -як спати лягла,
Іще сонце вгору б’ється — не проснеться.

— Ой не вірте, сусідоньки, свекрусі моїй,
Бо вимела хату й сіни рано до зорі.

Бо вимела хату й сіни рано до зорі,
Та й прибрала дві світлиці до зірниці.

Та й прибрала дві світлиці до зірниці,
Не вгодила ні деверю, ні зовиці.