— Де ти їдеш, мій милесейкий?
— Не вповім ти!
— Ой знаю я, добра воля твоя,
А ти мені вповіси, бо я жінка твоя,
Мій милесейкий!
— Ді Львова!
— Що ж ти повезеш, мій милесейкий?
— Не вповім ти!
— Ой знаю я, добра воля твоя,
А ти мені вповіси, бо я жінка твоя,
Мій милесейкий!
— Грушки є!
— Ой возьми мене, мій милесейкий!
— Не возьму тя!
— Ой знаю я, добра воля твоя,
А ти мене возьмеш, бо я жінка твоя,
Мій милесейкий!
— Сідай ззаду, не зломи насаду!
— Ой дай мені одну грушечку, мій милесейкий!
— Не дам ти!
— Ой знаю я, добра воля твоя,
А ти мені даси, бо я жінка твоя,
Мій милесейкий!
— Возьми одну гнилу, оближи і назад положи!
— А най тепер мамі твоїй з твоїми грушками,
А я собі, молодойка, іду за хлопцями.
— Вернися ти, чула? На всі, но не йди!