Десь бив, Янічку, десь бив до рана?
В Дебричині, при дівчині, сама казала.

Дівчино моя, напій мі коня,
Не напою, бо ся бою, бо м ще не твоя.

Дівчино моя, сідай на коня,
Повезу тя в чисте поле, до мого двора.

А в моїм дворі штири покої,
А п’ятая світличенька для нас обоїх.