ДОБРЕ З ДОБРИМ ЧОЛОВІКОМ ЖОНІ ПРОБУВАТИ
Українська народна пісня
Добре з добрим чоловіком жоні пробувати,
Ляже в вечір, каже рано: «Я не годна встати».
Чоловік їй набирає горівки та меду.
— Така-м слаба, чоловіче, голови не зведу.
Взяв чоловік троє хліба, берилку горівки
Та пішов мі чоловічок шукати примівку.
Пішов ґазда, пішов ґазда лишень поза мене,
Іде леґінь із трисунков в широкім ремені.
Найшов ґазда примівочку близько винограду.
— Примівочко-ворожечко, дай-но жінці раду.
Примівочка промовила та й поворожила:
— Який дурний, чоловіче, липа би ті вбила.
Примівочка промов’яла аж понад Ясіня:
— Твоя жона, чоловіче, держиться легіня.
— Примівочко-ворожечко, не говори й чого,
Моя жона така слаба, що їй ні до того.
Примівочка промов’яла, впіхала коріння:
— Іди стиха, чоловіче, на своє подвір’я.
Прийшов ґазда на подвір’я, ворота втворяє,
Єго жона із постелі легіня корняє.
Як легіня ізкорнила, в комору сховала,
Тогди свого чоловіка у хату пускала.
Зайшов чоловік у хату та й сів коло стола:
— Жоно, ліків ще не брала, та чого здорова?
На ти, жоно, ліків, куши і водов облийся,
Лиш ти прошу, моя жоно, сего попустися.
На ти, жоно, ліків, куши та і обмивайся,
Лиш ті прошу, моя жоно, відтепер покайся.
Пішов ґазда у комору, глипне сі за двері,
Сидить дядько на полиці в широкім ремені.
А він його за волосся, гайда на долину:
— Бійся бога, чоловіче, най тепер не гину.
Бійся бога, чоловіче, я загубив коня.
— Аби ти знав, легінику, що жінка не твоя.
— Бійся бога, чоловіче, я загубив вівці.
— Аби ти знав, легінику, не йди д’ моїй жінці.
— Бійся бога, чоловіче, дайко си впросити,
Хоч ти, грішми я заплачу, вадь піду косити.
— Але що мені із того, що підеш косити,
Як тя тепер добре наб’ю, не меш більше іти.
Ой кувала зозулечка он там під Ясіням,
Подужала молодиця з примовним корінням.
Сіло потя на воротя, від вітру си здуло,
Я би сесе не вибагла, якби так не було.