Добре тому в Гамерице, хто ма жінки дві:
Єдна в краю, при звичаю, а друга при м’ні.
Добре му ся поводит, до роботи не ходит,
Хусти пере, їсти варит, він в ліжку лежит.

А та в краю, при звичаю, бардзо бідує,
Рано встає, пізно легат, діти годує
І до него лист пише: «Приїдь, мужу, до краю,
Хочут діти зобачити татуня свого».

А він її відписує, жи не поїду,
На шифкарту не зароблю, пішки не піду.
Є там вода глибока, є дорога далека,
Спіткала ми лиха доля, не Америка.