Добре тому в Гамерици, що май жінки дві:
Єдна в краю при звичаю, а друга — при мі.

Добре їй ся поводит, до роботи не ходит,
В пецу палит, їсти варит і в лужку лежит.

А та друга в старім краю гірко бідує,
Пізно лігат, рано встає, діток годує.

Пише листи до нього: Приїд, мужу, до краю,
Плачут діти, хтят видіти татуся свого.

А він їй так відписує, же не приїде,
Не май гроши на шиф-карту, пішки не піде.

Бо дорога далека, а водиця глибока —
Спіткала мя гірка доля, не Гамерика!