— Добривечір, дівчино, куди йдеш? (Двічі)
Скажи мені правдоньку, де живеш?
— Ото ж моя хаточка край води (Двічі)
З високого дерева — з лободи.
Ото ж мої сінечки при кутку (Двічі)
З високого дерева — з лопуху.
— Ой чия ти, дівчино, чия ти? (Двічі)
Чи вийдеш ти на вулицю гуляти?
— Не питай же, козаченьку, чия я, (Двічі)
Як вийдеш ти на вулицю — вийду я.
— Добривечір, дівчино, куди йдеш? *
Скажи мені правдоньку, де живеш?
— Чи то ж би я розуму не мала,
Щоб я тобі правдоньку сказала?
— Добривечір, дівчино, чия ти?
Чи вийдеш ти на вулицю гуляти?
— Не питайся, козаченьку, чия я,
Як вийдеш ти на вулицю, вийду й я!
— Дівчинонько-серденько, куди йдеш?
Скажи мені правдоньку, де живеш?
— Отам моя хатонька край води
З високого дерева — з лободи.
Я до хати сінечки приплету
З високого дерева — з черету!
— Тепер же я догадався, чия ти!
Пусти ж мене, серденько, до хати!
— Шкода теє, голубе, затівать,
Бо ти будеш ніченьку ночувать!
— Та я ж тебе, серденько, не зведу,
Пожартую трішечки та й піду!
Жартувала дівчина до зорі,
Поки стало видненько надворі.
— Ой уставай, козаченьку, та тікай,
Та на мене славоньки не пускай!
