Українські народні пісні

ДУМА ПРО ОЛЕГА КОШОВОГО
Українська народна пісня

Гей, гей, гей, гей, гей, гей, гей, гей, гей, гей!
Гей, в тисяча дев’ятсот сорок першім році
Заплакала, заридала
Наша Україна.
У місяці липні в сорок другім році
Затужила гірко
Привольная Донеччина. Гей, гей, гей, гей!
Заклекотало море,
Заговорили гори,
А сонце в сльозах закрило
Свої ясні очі;
Квіти пов’яли,
Додолу упадали,
Трави жовтіли,
Мертві лягали,
А роси над ними
Тужили-ридали,
Бо то ж то кров людськая
Безневинная
Текла-червоніла,
Що її проливали
Недолюдки, фашистські шакали. Гей. гей, гей, гей!
Не стало чути пісні привольної донеччанської,
Ані мови щирої радянської.
Усе затихло, все завмерло...
Поховалися люди в землю сирую,
Проклинаючи долю лихую та недобрую.
Все затихло, все завмерло, запанувала смерть лихая та недобрая
І нічка темная та невидная та чорная.
Тоді ж то в цій тяжкій неволі
У городі Краснодоні
Почувся голос орла молодого,
Комсомольця бойового —
Олега Кошового.
Та й гукнув він сильно
Аж по всій Донеччині:
«Гей, гей! Хто живий лишився,
Устань, пробудися!
На твердії ноги ставайте,
Зброї вірної шукайте,
До мене приходжайте
Та підемо в бій нерівний
За вольную волю святую,
За край наш кревно-рідний. Гей, гей!»
Тоді ж то відкликнулось
Враз чотири голоси:
Що перший то був — Земнухов Іван,
Що другий то був — Громова Уляна,
Що третій то був — Тюленін Сергій,
А четвертий то голос був —
Шевцова Любов. Гей, гей, гей!
Тоді ж то хлопець молодий.
Комсомолець бойовий
Олег Кошовий
Своїх друзів собирав
Та стиха словами промовляв: «Гей, гей,
Гей, ви, друзі, друзі мої молодії,
Орли донеччансько-степовії!
Ми Леніна внуки молодії.
Ми Сталіна діти бойовії!
Мене партія послала
І як сину наказала
До вас голос свій подати.
В партизани об’єднати
Та ворогу ні вдень, ні вночі
Життя не давати!»
Тоді ж то ті друзі молодії,
Орли донеччансько-степовії,
Теє зачувають, великі сили в собі мають,
Словами промовляють: «Гей, гей,
Гей, сонцем і землею клянемось:
Перед ворогом не зігнемось,
В бою не здригнемось,
Не будемо ворогу коритись,
А тільки будемо ми з ворогом
До загину битись. Гей, гей, гей!»
Тоді ж то хлопець молодий,
Комсомолець бойовий
Олег Кошовий
Теє зачуває,
Словами промовляє: «Гей, гей!
Гей, ви, друзі, друзі мої молодії.
Орли донеччансько-степовії!
Кажу ж я вам, добре ви дбайте
Та свої орлинії крила розправляйте,
У міста та села вилітайте.
Соколят собирайте
Та ворога лютого
Та ненависного
Без жалю-пощади нищіть-карайте. Гей, гей, гей!»
Тоді ж то ті друзі молодії,
Орли донеччансько-степовії,
Та добре собі дбали,
По містах та селах літали,
Соколят собирали
Та ворога лютого
Та ненависного
Без жалю-пощади нищили-карали. Гей, гей, гей!
Гей, та й летіли ж машини
Аж під небо кусками
Разом з тричі клятими
Фашистами-псами, гей!
А хто то робив?
Ніхто те не знає,
Ніхто не відає,
Тільки один Кашук
Про те добре знає. Гей, гей, гей!
Пропадали офіцери,
Фашистські людожери.
Хто їх крав
І куди дівав?
Ніхто те не знає,
Ніхто не відає,
Тільки один Кашук
Про те добре знає! Гей, гей, гей!
Серед ночі темної біржа запалала,
Що молодих хлопців та дівчат
В неволю тяжкую фашистськую висилала.
А хто то зробив,
Хто то підпалив?
Ніхто не знає,
Ніхто не відає,
Тільки один Кашук
Про те добре знає. Гей, гей, гей!
Гей, та чия ж то була робота?
Та чия ж то була така щедрая турбота
За тих фашистів проклятих,
Мов стервятників дзьобатих,
За тих офіцерів,
Клятих людожерів? Гей, гей, гей!
А була ж то робота
І така щедрая турбота
Хлопця молодого,
Комсомольця бойового
Олега Кошового. Гей, гей, гей!
Ой як підходило свято Жовтневеє,
Тоді ж то затремтіло дрібно
Серце не однеє. Гей, гей!
Говорили люди:
«Як же воно буде?
Наше рідне свято,
Такого ніде в світі
Та й не знаходжати.
Хто подасть надію
В цю святую Жовтневу неділю? Гей, гей, гей!»
Тоді ж то хлопець молодий
Олег Кошовий
Як теє зачував,
То в собі добрую думку мав,
Своїх соколят собирав,
Словами промовляв: «Гей, гей!
Гей, ви, друзі, друзі мої молодії,
Орли донеччансько-степовії!
Лучче нам на світі не треба жита,
Коли ми не зможемо
У цю ніч Жовтневу
Та по всьому городу
Прапорів червоних та й розмайорити. Гей, гей, гей!»
Тоді ж то ті друзі молодії,
Орли донеччансько-степовії,
Теє зачувають,
Словами промовляють: «Гей,
Хай ворог зімліє,
То нічого не вдіє,
Хай ворог сконає,
То про це не взнає!
Прапори почепимо — хай радіють люди
І хай твердо знають — скоро воля буде. Гей, гей, гей!»
Гей, ще сонце не сходило,
А фашисти ще спали,
А вже прапори по всьому місту,
Мов мак, процвітали. Гей!
Із хат люди вибігали
Та як теє забачали,
То з радості плакали-ридали,
Друг із другом обнімались, цілувались,
З великим святом вітались! Гей, гей, гей!
Тоді ж то ті офіцери,
Фашистські людожери,
Як теє забачали,
То в собі страшную лють мали,
Своїх шпигунів собирали,
На всі чотири сторони,
Як комашню, розсилали.
Никали, шукали,
Щоб спіймати хлопця молодого
Олега Кошового,
У фашистські руки
На незнані муки,
На тяжкую та страшную
Смерть віддати. Гей, гей, гей!
Гей, гей, гей, гей, гей, гей!
Ой як привели хлопця молодого,
Комсомольця бойового
Олега Кошового
Та й у фашистську катівню,
А там вже стояли,
Мов люті шакали,
Аж три кати вряд. Гей, гей, гей!
Що перший то був, що руки-ноги ламає,
Другий то був, що біле тіло людськеє
Пасами спускає,
А третій то був, що гарячим залізом
Яснії очі випікає,
Навіки світ білий затемняє. Гей, гей, гей!
Тоді ж то перший кат,
Що руки-ноги ламає,
Словами промовляє:
«Гей, коли хочеш, Кошовий,
Руки-ноги мати,
Треба нам по правді усе розказати!»
Тоді ж то другий кат, що білеє тіло людськеє
Пасами спускає,
Словами промовляє:
«Якщо хочеш, Кошовий,
Білим тілом утішатись,
Треба нам по правді
Про усе признатись».
Тоді ж то третій кат,
Що яснії очі гарячим залізом випікає,
Навіки світ білий затемняє,
Словами промовляє:
«Коли хочеш, Кошовий,
Яснії очі мати,
Світ божий видати,
Треба своїх побратимів
Нам враз показати». Гей, гей, гей!
Гей, тоді ж то хлопець молодий
Олег Кошовий
Як тую гидливу мову зачував,
То згорда словами промовляв:
«Гей, не хочу я ні цілими
Руки-ноги мати,
Ні білим тілом утішатись,
Ні ясні очі мати,
Світ божий видати,
Ані з вами, катами, людожерами, розмовляти.
Не годні ви, кровопивці, дикуни поганські,
Людожери фашизнянські,
З мене слова взяти,
А тільки ви годні червам-гноянкам
На поганий обід стати. Гей, гей, гей!»
Тоді ж то найстарший кат, дикун поганський,
Людожер фашизнянський,
Наперед виходжав,
Словами промовляв: «Гей!
Гей, Кошовий, Кошовий Олегію,
Яку маєш надію,
Яку надію маєш,
Що так згорда до нас промовляєш?»
«Гей, я, хлопець молодий
Олег Кошовий,
Тому так згорда промовляю,
Що не одну, а три надії маю. Гей, гей, гей!
Що першая надія — то партія славна,
Що другая надія — то Армія Червона,
Армія могуча,
А що третя надія —
Смерть ваша неминуча. Гей, гей, гей!»
Тоді ж то ті кати фашистські,
Гадючі, нечисті,
В страшенную лють впадали,
Зубами скреготали
Та на хлопця молодого,
Комсомольця бойового
Олега Кошового,
Як ті вовки-сіроманці,
Нападали, катували. Гей, гей, гей!
Руки-ноги поламали,
Біле тіло юнацьке молодецьке
Пасами спускали,
Яснії очі орлинії
Гарячим залізом випікали,
Світ білий навік затемняли, —
Та слова від хлопця молодого,
Комсомольця бойового
Олега Кошового
Так-таки й не взяли. Гей, гей, гей!
Тоді ж то найстарший кат фашизнянський,
Людоїд поганський,
Наперед виходжав,
Словами промовляв: «Гей, гей!
Гей, Кошовий, Кошовий Олегію,
А яку тепер маєш надію?»
«Гей, є в мене серце
Палко-комсомольське,
В ньому надію маю,
Там її ховаю.
Хто його простріле —
Того наглая смерть зустріне,
Хто його торкнеться —
Той мохом візьметься,
Хто його дістане —
Той попелом стане! Гей, гей, гей!»
Тоді ж то ті кати фашизнянські,
Людоїди поганські,
Як тії слова зачували,
То в собі великий страх мали.
Світ за очі тікали,
Хлопця молодого
Олега Кошового,
Напризволяще покидали. Гей, гей, гей!
Тоді-то хлопець молодий,
Комсомолець бойовий
Олег Кошовий,
Як сам з собою залишався,
З білим світом прощався,
Кров’ю дорогою стікав,
В темниці темній та холодній
Від лютого болю помирав. Гей, гей, гей!
Гей, як воїни червоні
У нестримному поході
Город Краснодон визволяли
Та хлопця молодого
Олега Кошового
В темниці темній та холодній знаходжали,
Та білий волос на його буйній голові завбачали,
То на коліна упадали,
Перед ним клятву святую віддавали. Гей, гей, гей!
«Гей, Кошовий, Кошовий Олегію,
Даємо тобі клятву святую,
Цілуємо землю сирую:
Недостойні ми будемо
На білому світі жити,
Якщо зможемо живим
Хоч одного фашиста залишити. Гей, гей, гей!»
Ой та й насипали ж Кошовому
Широкую та високую
При битому шляху могилу
Та ще й посадили йому в голівоньках
Гіллястую червоную калину. Гей, гей, гей!
Тоді ж то як пройде хлопчик маленький
Повз тую могилу широкую та високую,
Стане споминати
Та захоче й собі таким,
Як Кошовий, стати. Гей, гей, гей!
Тоді ж то як пройде дівчина-красуня,
Скаже до могили:
«Чом не був ти, Олегію,
Моїм любим, моїм коханим та милим? Гей, гей, гей!»
Тоді ж то як пройде мати старенька.
Та й склонить голівоньку сиву:
«Чом не був ти, Олегію,
Моєю дитиною єдиною,
Сину мій, любий сину! Гей, гей, гей!»
Тоді ж то як пройде кобзар сивоусий
Та й зійде спочити на могилу,
Заспіває пісню голосную
Аж на всю Україну
Про орла молодого,
Комсомольця бойового
Олега Кошового. Гей, гей, гей!
«Гей, Кошовий, гей, Кошовий,
Геройський ти козаче,
За тобою, Олегію,
Вся Україна тужить та плаче. Гей, гей, гей!
А ще більше плаче твоя рідна мати,
Як чаєчка, квилить-проквиляє
Та фашистів лютих
Кляне-проклинає. Гей, гей, гей!»
Гей, гей, гей, гей, гей, гей!
Гей, ви, добрії та милії люди селянські
Та всі чеснії трудівники шахтарські!
Гукає до вас земля
Донеччанська,
Українськая,
Білоруськая,
Руськая
Та всі землі Союзу Радянського.
Добре ви дбайте,
Хлопця молодого,
Комсомольця бойового
Олега Кошового
Пам’ятайте, не забувайте,
Дітей своїх та внуків учіть-научайте,
Про орла молодого
Олега Кошового
Мовте-розповідайте
На довгії літа —
Аж до кінця віка! Гей, гей, гей!

Походження та примітки

ДУМА ПРО ОЛЕГА КОШОВОГО.

Записано в 1945 р. від кобзаря Володимира Перепелюка, який склав цю думу в 1944 р. Друкується за зб. «Українська народна поезія про Велику вітчизняну війну», стор. 34—35.

Кашук — підпільна кличка Олега Кошового — одного з активних організаторів і керівників підпільної комсомольсько-молодіжної організації «Молода гвардія», яка діяла у вересні 1942 — лютому 1943 р. в м. Краснодон, Ворошиловградської обл.

Земнухов Іван, Громова Уляна, Тюленін Сергій, Шевцова Любов — члени штабу «Молодої гвардії».

Джерело

Тематичні розділи

  • Думи
  • Велика Вітчизняна Війна 1941—1945 років