Ей в полі, в полі, в чистейкім полі,

Приспів:

Гей, воли, гей, сивейкії, гей, воли!

Там же ми стоїть загородойка,
В тій загородойці нова світлойка,
А в тій світлойці округлий столик,
При нім ми сидить пан перемисльний,
Перед ним пляше молоде паня.
На тім паняті рудая сукня,
На ножейках ма’т шнуровані бітки,
На бочейках ма’т кований пояс.
На тім поясі жовті ретязьки,
На тих ретязьках золотії ключі,
На голові ма’т пав’яний вінок,
На ручейці ма’т золотий перстінок.
Рудая сукня ізбу заміта(т),
Шнуровані бітки землицю точат,
Кований пояс бочки підпера(т),
Пав’яний вінок брез вітру шумить,
Золотий перстінок брез огня горить.
А наш панойко з війни приїхав,
З війни, з війнойки, з вгорськой сторонойки.
Поз’їжджалися к ньому панове,
К ньому панове, його братове,
Стали ся його вивідовати:
— Що там доброго в уграх слишати?
— Добре слишано, бо юж поорано,
Юж поорано, злотом засіяно,
Пав’яним перцом заволочено,
Золотим мечом загороджено.

Ей, в полі, в полі, в чистенькім полі,

Приспів:

А в ней, а в молодейкій, а в ней!

Там же ми стоїть нова загородойка,
В тій же загородойці шовкова травка.
Жала, ей жала красна дівойка.
Коло загородойки давня стежейка,
Стежейков йшли три косчикове,
Три косчикове-молодчикове.
— З’єднайте ми ся травку скосити,
Травку скосити, на купу зносити,
Та я вам буду дорого платити.
Єдному буде пав’яний вінок,
Другому буде золотий перстеньок,
Третьому буде сама молода,
Сама молода, яко ягода.