Жила вдова на роздолі, (Двічі)
Та не дав їй господь долі.

Мала вдова три синочки, (Двічі)
Три синочки а три дочки.

Сини зросли — в розбій пішли, (Двічі)
Дочки зросли — розійшлися.

Найстаршая втопилася, (Двічі)
Середужчу звірі з’їли.

Середужчу звірі з’їли, (Двічі)
А найменша заблудила.

Приблудила аж до гаю, (Двічі)
До глибокого Дунаю.

А там в гаю вогонь горить, (Двічі)
Коло вогню розбой сидить.

Один сидить люльку палить, (Двічі)
Другий сидить кашу варить.

Другий сидить кашу варить, (Двічі)
Третій сидить дівча манить:

— Пристань, дівча, в віру нашу, (Двічі)
Будеш їсти з нами кашу.

Будеш їсти, постіль слати, (Двічі)
Будеш з нами ночувати.

— Я дівчина не такая, (Двічі)
Щоб я з вами ночувала.

Один каже: «Зарубаймо», (Двічі)
Другий каже: «Розстріляймо».

Другий каже: «Розстріляймо», (Двічі)
Третій каже: «Розпитаймо».

— Якого ти, дівча, села, (Двічі)
Якого ти, дівча, роду?

— А я з села із Волиння, (Двічі)
А я дочка вдовиння.

— Не вкипіла, браття, каша, (Двічі)
Либонь же, це сестра наша.

Помолімся, браття, богу, (Двічі)
Ведім сестру на дорогу.