ЖИЛА ВДОВА НА РОЗДОЛІ
Українська народна пісня
Жила вдова на роздолі, (Двічі)
Та не дав їй господь долі.
Мала вдова три синочки, (Двічі)
Три синочки а три дочки.
Сини зросли — в розбій пішли, (Двічі)
Дочки зросли — розійшлися.
Найстаршая втопилася, (Двічі)
Середужчу звірі з’їли.
Середужчу звірі з’їли, (Двічі)
А найменша заблудила.
Приблудила аж до гаю, (Двічі)
До глибокого Дунаю.
А там в гаю вогонь горить, (Двічі)
Коло вогню розбой сидить.
Один сидить люльку палить, (Двічі)
Другий сидить кашу варить.
Другий сидить кашу варить, (Двічі)
Третій сидить дівча манить:
— Пристань, дівча, в віру нашу, (Двічі)
Будеш їсти з нами кашу.
Будеш їсти, постіль слати, (Двічі)
Будеш з нами ночувати.
— Я дівчина не такая, (Двічі)
Щоб я з вами ночувала.
Один каже: «Зарубаймо», (Двічі)
Другий каже: «Розстріляймо».
Другий каже: «Розстріляймо», (Двічі)
Третій каже: «Розпитаймо».
— Якого ти, дівча, села, (Двічі)
Якого ти, дівча, роду?
— А я з села із Волиння, (Двічі)
А я дочка вдовиння.
— Не вкипіла, браття, каша, (Двічі)
Либонь же, це сестра наша.
Помолімся, браття, богу, (Двічі)
Ведім сестру на дорогу.
