Журба за журбою одна за другою,
Що й оддала маті замуж молодою.

Я й не нажиласа, я й не набуласа,
Я й своїм родоньком не натішиласа.

 Пусті мене, милий, до броду по воду,
До броду по воду повидаті роду.

 Ой не пустю, мила, провідати роду,
Як(и) зайдем до роду, -розкажеш пригоду.

 Ой не буду, милий, не буду казаті,
Як будуть питаті, я буду мовчаті.

Як будуть питаті, я буду мовчаті,
Як оболлють сльози, то я вийду з хаті.

Я виходю з хаті, а за мною маті,
А за мною маті, — двера зачиняті.

Двера зачиняє, доненькі питає;
 Чого ж, доню, смутна, смутна, невесела.

 Ох я ж маю, маті, детіну ж малую,
Ще й до того, маті, доленьку ліхую!