— Журба за журбою, туга за тугою...
Дала мене мати заміж молодою.

Та й ще приказала, щоб я не гуляла.
Щоб я не гуляла, в неї не бувала.

Дев’ятого року поїду до роду.
Ненька не пізнала, зо двору прогнала.

Сусідочки взнали, матері сказали:
— Сусідонько ж наша, та це ж дочка ваша!

— Сусідоньки мої, заверніть ви її!
Дочка вертається, слізьми вмивається:

— Мати моя, мати, де ж тебе узяти?
Чи тебе купити, а чи заслужити?