Журба мене сушить,
Журба мене в’ялить,
Та, либонь, мене журба
З білих ніжок звалить.

А я тій журбі
Та не подаюся,
Піду до коршомки
Горілки нап’юся.

Ой вип’ю я чарку,
Ой вип’ю я другу,
Може, я забуду
За журбоньку свою.

Ой вип’ю я чарку,
Ой вип’ю я п’яту,
Може, я забуду
За журбу прокляту.

Ой вип’ю я чарку,
Ой вип’ю я сьому,
Може, я забуду
За журбоньку свою.

Пішов я до коршми
Та й сів я на лавку,
Крикнув на шинкарку:
— Дай горілки чарку.

Ой випив я чарку,
Ой випив я другу,
Таки не забувся
За журбоньку свою.

Ой випив я чарку,
Ой випив я п’яту,
Таки ж не забувся
За журбу прокляту.

Ой випив я чарку,
Ой випив я сьому,
Таки ж не забувся
За журбоньку свою.

На людському полі
Стебло стебла тиче,
А на мому полі
Стебло стебла кличе.

На людському полі
Копа копу ткає,
А на мому полі
Сніп снопа скликає.

На людському полі
Жито та пшениця,
А на мому полі
Кукіль та мітлиця.

На людському полі
Копа копу тиче,
А на мому полі
Копа копу кличе.

На людському полі
Копа коло копи,
А на мому полі
Лиш чотири снопи.

Ой мав же я воли,
Мав же я й корови,
Та все то минуло
Через чорні брови.

Ой мав же я воли,
Мав же я й телиці,
Та все ж то минуло
Через молодиці.

Ой мав же я сіно,
Поле, сіножаття,
Та все ж то минуло
Через моє браття.

Журба мене сушить,
Журба мене в’ялить,
Та, либонь, мене журба
З білих ніжок звалить.