Журилася ненька мною,
Що не буду я ґаздою;
Гой, стій, мати, не журися
Та на мене подивися.

Чи ж то, мати, не луг, не луг,
Чи ж то, мати, не плуг, не плуг,
Чи ж то, мати, не упряга,
Ясна зброя на чепрагах?

Моя рілля вже й орана,
Вже й кулями засіяна,
Білим тілом зволочена,
Багров кровйов примочена.

У нас, мамко, жваво й орють,
Шабельками в груди порють;
У нас, мамко, жваво й сіють,
За гарматов жнива спіють.

У нас, мамко, й женці жваві —
Таліянці кучеряві:
Гей, єк стали зажинати —
Прощай, прощай, моя мати!

Гой ні вітця, та ні мами,
Та ні трунви, та ні ями,
Лиш зелена муравочка —
Жовнярева господочка!..