Українські народні пісні

ЖУРО Ж МОЯ ЖУРО
Українська народна пісня

Дай єдну, другую,
А потім третюю,
Як ся й поміркую,
Вип’ю четвертую.
Бо то та гадина
Всьо поле злазила,
Коло мого серця
Гніздо си встелила.
Встелила си гніздо,
Схоче й зимувати,
Прийдесь молодому
З жалю умирати.
А й іди, нетяго,
А й іди додому,
Та звари вечеру
Мені молодому!
Прийшов я додому,
Сміття по коліна,
А моя нетяга
Лежить, як відміна.
Прийшов я додому,
Вечера при огні,
А моя нетяга
На постелі стогне.
А вставай, нетяго,
Давай вечеряти,
Скоро по вечері
Полягаєм спати.
А вставай, нетяго,
Давай обідати,
Скоро по обіді
Підем жито жати.
«Голова мя болить,
Та й в боку мя коле,
Він віри не дає,
Каже мі йти в поле».
Ой мав я, нетяго,
Воли і корови,
Він віри не дає,
Каже мі йти в поле.
Ой мав я, нетяго,
Стіжки й оборожки,
Всьо пішло, нетяго,
На тоті ворожки.

Українська народна пісня ЖУРО Ж МОЯ ЖУРО — ноти Українська народна пісня ЖУРО Ж МОЯ ЖУРО — ноти Українська народна пісня ЖУРО Ж МОЯ ЖУРО — ноти
ЖУРО Ж МОЯ ЖУРО — ноти — українська народна пісня

Походження та примітки

Журо ж моя, журо (чоловічий хор а cappella). «Наша дума», 1902. Мелодія із Збаращини [Тернопільської обл.]. Співав К. Білинський.

Наша дума. Українсько-руські народні пісні. Зібрав і для хору уложив Філарет Колесса. Частина перша. Мішані хори. Частина друга. Мужеські хори. Львів, вид-во т-ва «Просвіта», 1902. Присвячено дорогій пам’яті брата Івана.

Джерело

  • Філарет Михайлович Колесса. Музичні твори. Київ. Наукова думка. 1972. 456 с.