З високої полонини вода йде, вода йде,
Та не знаєш, легіноньку де тя біда знайде.

На високій полонині вітер повіває,
Сидить вівчар молоденький, та й сумно співає:

— Ей, біла білявино, як би тебе бити?
Бо ти мене научила по ночі ходити.

З високої полонини каміння ся курить,
Все був, любко, веселенький, а тепер ся журю!