Зійшла зоря ізвечора (да) понад горами.
— Куди їдеш, мій миленький, сивими волами?
— Уручаю тебе, моя мила, я самому Богу,
Сам я піду, сам я піду у далеку дорогу.
Випровадила свого милого, стала сама гадати,
Над бистрою ох річенькою пішла гуляти:
— Ох і гиля, гиля, да сірії гуси, на тихий Дунай,
Зав’язала свою голівоньку, тепер сиди да думай.
Ой гиля, гиля, да сірії гуси, да на жовтий пісок,
Зав’язала свою голівоньку, я ж думала на часок;
Гиля, гиля, да сірії гуси, да на тиху ріку,
Зав’язала свою голівоньку да не розв’яжу довіку.
Да вже ж тії сірі гуси да й наплавалися,
Да вже ж мої карі очі да й наплакалися.