Зірна літня нічка
Вкрила вкруг усе,
А бліденький місяць
Свій товар пасе.

Бачить, як зіроньки
Головоньки клонять,
Бачить, як дівчина
Перші сльози ронить.

І проща милого
В далекую путь:
«Повертай, скоренько,
Мене не забудь!»

І по нивці синій
Зірка походжає,
У садок вишневий
Стиха заглядає.