ЗА ГОРОДОМ ТА РОЗМАРОЧКА
За городом та розмарочка, (Двічі)
Нам Наталка не товаришка.
Вже Наталку та возьмуть люди, (Двічі)
Вже з Наталки господиня буде.
Бо вже вона товариша має, (Двічі)
Вона із ним та і розмовляє.
Вона із ним та і розмовляє, (Двічі)
А нас уже та і не приймає.
Не дає нам ні їсти, ні пити, (Двічі)
Не хоче до нас та і говорити.
— Ой ти, Миколо, горіховий цвіте! (Двічі)
Пусти мене межи людські діти.
Ой вийду я за нові ворота, (Двічі)
Здибаюся із товаришкою.
Здибалася та й розплакалася, (Двічі)
Якби можна, то розсваталася.
Якби можна, то б розвелася, (Двічі)
У кісоньки та й заплелася.
Квіточками заквітчалася, (Двічі)
З парубками нагулялася б.
Нагулялась до охотоньки, (Двічі)
До останньої та й суботоньки.