За старим Турецьким валом
Чорний Врангель, злий барон.
Він не витримав удару,
Загубив останній трон.

Рвались з відблиском снаряди,
Лютував гнилий Сиваш,
Йшли вперед бійців бригади
Крим узяти з боєм наш.

Хвилі хлюпали солоні,
Лип до ніг холодний мул,
Навкруги — туман з морозом
І снарядів грізний гул.

«Уперед, ударна група,
Вал узяти!» — в ніч несло,
Скільки там героїв трупом
У бою тоді лягло.

Вал взяли, мов блискавиця;
Понеслось: «Ура! Вогонь!»
Впала врангельська фортеця
Й розшматований погон.

А тепер в піснях щасливих
Ми оспівуєм ті дні.
Буйний хліб на спільних нивах
Вироста, де йшли бої.