Українські народні пісні

ЗАДУМАЛИ БАЗИЛЕВЦІ

(Пісня про Турбаївське повстання)

Задумали Базилевці
Свій вік вкоротити,
Козаченків-вергунівців
Та й закріпостити.

Порізали вергунівців
Всі поля на карти, —
Не минулись Базилевцям
Ції їхні жарти.

Та й послали вергунівську
Череду зайняти,
З турбаївською чередою
У свій двір пригнати.

Що думали, те зробили —
Череду загнали,
Вергунівців, турбаївців
Тим ізгвалтували.

Составили вергунівці
З Турбаями раду, —
Обступили панську оселю
Спереду і ззаду.

Як глянула Маріяна
У вікно в оболоню, —
Стоять тії козаченьки
З кіллям кругом двору.

«Федір Федорович, мій братіку.
Нум золото носити,
Вергунівців, турбаївців
Вірненько просити:

Вергунівці, турбаївці,
Дайте покушати,
Ції ради козацької
Дайте послушати».

«Ой чом же ти, Маріяно,
Давніш не кушала?
Ой чом же ти, Маріяно,
Давніш не слушала?

Не вміла ти, Маріяно,
Як у світі жити,
Годі тобі, Маріяно,
Скотину морити.

Шкода тепер, Маріяно,
З вами говорити, —
З кіллями прийшли не радиться —
Прийшли вас побити».

Як ударив Помазанець
Кілком по височку,
Враз окровив Маріяні
Плаття і сорочку.

Оце тобі, Маріяно,
За шиті мережки!
Куди глянеш — всюди в хаті
Кровавії стежки.

Оце тобі, Маріяно,
За тонкії нитки —
Не то пряли жінки наші.
Пряли малі дітки.

Поробили в панськім дворі
Всюди гарні шанці
І побили Базилевців
У п’ятницю вранці.

Все побили, погромили,
Перевели в тряп’я
Й поховали Базилевців
В містечку Остап’є.

А чиє ж то в чистім полі
Гарно стадо грає? —
Ото тих же Базилевців,
Що в світі немає.

Ой на горі огонь горить,
А в Турбаях димно,
Як побили Базилевців,
То всім стало дивно.

Походження та примітки

ЗАДУМАЛИ БАЗИЛЕВЦІ (Пісня про Турбаївське повстання).

Записано в 1895 р. із слів старого селянина з с. Турбаї, Великокринківського району, Полтавської обл. Друкується за журн. «Киевская старина», кн. XI, 1895, стор. 55—56.

В пісні змальоване одне з найбільших повстань на Лівобережній Україні, що вибухло в червні 1789 р. у відповідь на насильне перетворення поміщиками Базилевськими козаків у селян-кріпаків. На чолі цього повстання стояли селяни-кріпаки брати Степан і Леонтій Рогачки і Семен Помазан. Повсталі турбаївці вбили поміщиків, створили своє самоврядування за козацьким звичаєм з отаманом на чолі і на протязі ряду років не підкорялись царській адміністрації В другій половині 1793 р. царський уряд ввів у с. Турбаї війська з гарматами і придушив повстання; було заарештовано 411 найбільш активних селян-повстанців. В 1794 р. почалася розправа над учасниками повстання. 183 найбільш активних учасників повстання було катовано батогами і заслано в Сибір на каторгу, всіх турбаївців виселено під військовим конвоєм у південні безводні степи: козаків — під Одесу (тепер села Яськи та Біляївка, Біляївського району, Одеської обл.), селян — під Херсон (тепер хутір Беркути, Голопристанського району, с. Чорна Долина, Каховського району, села Чаплинка та Каланчак, Херсонської обл.).

Турбаївське повстання мало великий вплив на селян, про що свідчать тогочасні виступи кріпаків Полтавщини і Чернігівщини, а також те, що про нього складено багато пісень та переказів.

Помазанець — Семен Помазан.

Базилевці, Мар’яна, Федір Федорович — поміщики Базилевські Вергуни, Остап’є — нині села Остапове, Великобагачанського району, і Вергуни, Хорольського району, Полтавської обл.; в кінці XVIII ст. ці села належали поміщикам Базилевським.

Поробили в панськім дворі всюди гарні шанці; все побили, погромили; всім стало дивно. Повсталі вбили поміщиків, що надзвичайно сильно вплинуло на селян інших сіл.

Джерело

Тематичні розділи

  • Історичні пісні
  • Боротьба проти соціального гніту і іноземних загарбників у другій половині XVII та у XVIII столітті