Зажурився старий дід
Із біди, із горя,
Жив він з Пріською
Двадцять літ —
Вмерла позавчора.
— Все ходжу я і не сплю,
Всюди я бачу Пріську свою,
Ой де оком лиш не кинь —
Всюди бачу з Пріськи тінь.

Моя Пріська — із панів,
Моду так любила,
Із рябих моїх штанів
Шляпу собі зшила.
Подивлюся на панів —
Жаль стає мені штанів,
Як на шляпу спогляну —
Зараз Пріську спом’яну.