Українські народні пісні

ЗАЖУРИВСЯ ЩИГОЛЬ, МИСЛЯЧЕ ДУМАЄ
Українська народна пісня

Зажурився щиголь, мисляче думає,
Сам не хоче в світі жити, женитися має.
А взяв собі синицю, гороб’єву сестрицю,
Гарную, прекрасную, хорошую птицю.
Зголосив, запросив пташині громади,
Сокола до стола посадив до ради.
Щиголь строїть не попросту, —
Сам пан орел за старосту,
Гоп, соя, до покоя,
За пані сваху.

Збираються збори в хаті на помості,
І дружечки, і світилки — весільнії гості.
Зозуленька й чечітки, синичині тіточки,
Всі ж вони приданками, несуть подарочки.
Журавлі на кулі сватами засіли,
А шпаки й кулики за бояри сіли.
Сова їде каритою,
Каня іде піхотою,
Шпак скаче, куди баче,
Усі за гостей.

А ворони-жони коровай місили,
А сороки білобокі шишечки ліпили,
Горобчики-молодці для сестриці-синиці
Мед-вино доношають, ставлять на стільниці.
Загув бас, таламбас, скрипочки заграли,
І старе, й молоде — танця витинали,
Зозуленьку взяв деркачик,
Пані чаплю взяв бугайчик,
Гоп, скоки! Руки в боки,
Гуляй, веселись.

Де не взявся шуляк, з-під неба, з-під хмари,
Ухопив він синиченьку з коханої пари!
Ой рятуйте синицю, гороб’єву сестрицю,
Гарную, прекрасную, хорошую птицю!
І гукав, і шукав щиголь нещасливий,
Не знайшов та й пішов, — боже милостивий!
Заходився, одружився,
На весілля утратився,
Ой гоя, доля моя,
Дружини ж нема!

Українська народна пісня ЗАЖУРИВСЯ ЩИГОЛЬ, МИСЛЯЧЕ ДУМАЄ — ноти
ЗАЖУРИВСЯ ЩИГОЛЬ, МИСЛЯЧЕ ДУМАЄ — ноти — українська народна пісня

Походження та примітки

Любомль

Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. — К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 355 — 357.