Українські народні пісні

Зажурилась перепелойка

Риндзівка молодицям, що цього року ішли заміж

Зажурилась перепелойка,
Що так ранейко з гір вилетіла,
З гір вилетіла, трав не виділа.
Іно виділа сніги, морози,
Сніги, морози, води, як лози.
Ой де ж я буду гніздойко вити,
Гніздойко вити, діти виводити?
Ой чув же тоє сив соколойко:
— Цить, не журися, перепелойко!
Ой знаю я там долину, луку,
Долину, луку, траву велику.
Там то ми будем гніздойко вити,
Гніздойко вити, діти виводити.

Зажурилася красна Марисейка,
Що молодейка та замуж пішла,
Та замуж пішла, не вміла робити.
А чув же тоє її милейкий:
— Цить, не журися, моя милейка,
Обоє ми си молодейкії,
Навчимо ми сі в полі робити,
В полі робити, вдома сподарити.

Походження та примітки

ЗАЖУРИЛАСЯ ПЕРЕПЕЛОЙКА.

Записав І. Супрун у селі Наконечне Яворівського повіту в Галичині. Рукописний фонд Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР, 15-3, одиниця зберігання 206, сторінка 240.

Джерело

Тематичні розділи

  • Веснянки та гаївки
  • Риндзівки