Зажурились хлопці, як тепер прожити:
Столочили орди наше раннє жито.

В небі — чорні круки, в полі — вовчі зграї,
А в чужих кайданах мати помирає.

Хто вродився вільним — не боїться смерті,
За кохану землю ладен він померти.

До катів ненависть — то найперша зброя,
Хто рабом не схоче — стане ще героєм.

У боях жорстоких ран ніхто не лічить,
Кожен з нас загине, якщо треба тричі.

Без штиків московських, без дротів берлінських
Житиме щасливо народ український.

Є в нас Батьківщина, буде ще Держава,
Слава Україні і героям слава!