Зажурилися вражі вороженьки,
Що наш чумак у дорозі,
Чумак у дорозі в мальованім возі
Да в корчомці п’є да гуляє.
Гей, не журіться, вражі вороженьки,
Нехай же вам безголов’я,
Що чумак заробить, проп’є, прогуляє,
То за своє здоров’я.
Гей, од Копу да й до Перекопу,
Гей, да мальовані верстви;
Гей, да заслаб чумак в далекій дорозі —
Сподівається смерти.
Гей, як привезли попа молодого
Да на смерть сповідати,
Чумак зажурився, направо схилився,—
Ніким жінці наказати.
«Гей, єсть у мене в славнім калавурі
Два чумаченьки гожих,
Ой вони накажуть, вони наговорять
Моїй жінці-небозі».
Чумакова жінка — молода удова —
За чумаком затужила,
А зібрала собі челядь молодую,
Аж корчомку заглушила!
Чумакова жінка — молода удова —
За чумаком розбивається,
Да найняла собі да троїсті музики,
Аж корчомка розлягається!
Чумакова жінка — молода удова —
За чумаком зажурилася,
А набрала меду, набрала горілки,
Козаками обсадилася.