Зайшло сонце за віконце та й сяє,
Вивів Микола коня з стайні та й сідлає.

Вивів Микола коня з стайні та й сідлає,
Вийшла його стара мати та й питає.

Вийшла його стара мати та й питає:
— Ой куди ж ти, мій синочку, виїжджаєш?

— До любові, моя мати, до любові,
А до тої Наталки молодої.

Вона ж мене, молодого, полюбила,
Шовковою хустинкою коня вкрила.

Шовковою хустинкою коня вкрила,
Золотим перстеньом надарила.