Зайшло сонце за віконце
Ще й за вишній сад,
Козак дівчину цілує,
Ой хто ж тому рад.

Козак дівчину цілує,
Ой хто ж тому рад,
Взяла його за рученьку
Та й повела в сад.

Взяла його за рученьку
Та й повела в сад,
Постелила йому постіль,
Положила спать.

Постелила білу постіль,
Положила спать,
Сама сіла, підперлася
Та й стала плакать.

— Не плач, не плач, дівчинонько,
Ти будеш моя,
Є у мене кінь вороний
Ще й бричка нова.

Є у мене кінь вороний
Ще й бричка нова,
Ой сядемо, поїдемо
До мого двора.