Засвистали арештанти,
Сидячи в тюрмиці;
Заплакали на свободі
Дівки й молодиці.

«Ой не плачте ви за нами,
Дуже не журіться,
Перестаньте ходить в церкву,
Богу не моліться!»

«Ой як же нам не журиться, —
Ми за вами скучаєм,
Ой як же нам не молиться,
Як щастя не маєм?»

«Ой скільки ж ви не моліться,
А щастя не буде,
Доки у нас на престолі
Цар Микола буде».

Світе місяць над горою,
А сонця немає;
Сидить Микола на престолі —
Порядку немає!

Він дворянство награждає,
А бідний клас він обіжає,
А хто правди забажає,
То він в тюрму саджає.

Посадив він нас у пекло,
А сам сидить у царстві, —
Отакі-то в нас порядки
В нашім государстві!