—Зелен дубе, зелен дубе,
Чого похилився? (Двічі)

Молоденький козаченьку,
Чого зажурився? (Двічі)

— Не сам же я похилився,
Схилила ліщина. (Двічі)

Не сам же я зажурився,
Зжурела дівчина. (Двічі)

— Уже тобі, зелен дубе,
Берези жаль буде. (Двічі)

Бо вже твою березойку
Порубали люди. (Двічі)

Хоть її порубали,
Аби не забрали. (Двічі)

Молоденький козаченьку,
Дівчини жаль буде. (Двічі)

Бо вже твою дівчиноньку
Заручили люди. (Двічі)

Ой хоть її заручили,
Аби не звінчали. (Двічі)

У неділю пораненьку
Цимбалойки б’ють, б’ють. (Двічі)

Бо вже мою дівчиноньку
До шлюбойку ведуть. (Двічі)

Оден веде за ручейку,
Другий за рукав. (Двічі)

А як гляну — серце в’яне,
Що любив та й не взяв. (2 )