Зеленая хмелинонька на яр повилася,
Молодая дівчинонька в козака вдалася:
Які руки, такі й ноги, така й головонька,
Як зійдемось докупоньки — люба розмовонька.
Пішла наша розмовонька у плин за водою,
Ой ти великий, я маленька — не зійду з тобою,
А хоч ізійду не зійду — не порівняюся,
Ой тільки серцю одрадоньки, що женихаюся.
Женихався — не сміявся, думав, моя буде.
Ой десь вона із іншими, як голубка гуде.
Нехай гуде, нехай гуде, вона нагудеться:
Як піймаю, приборкаю — нехай не сміється.
Молодая дівчинонька пшениченьку жала,
Вона жала, пильнувала, в степу ночувала.
Бодай тая степовая могила запала,
Я під нею ніч ночувала, вечерю втеряла.
Утеряла вечір вчора, утеряю ще й сьогодні,
Не приходив милий вчора, не буде й сьогодні *.