Українські народні пісні

З’ЇЗДИВ Я КОНИКА, З’ЇЗДИВ ВОРОНОГО
Українська народна пісня

«Тепер мені кажеш, що-м зоренька ясна,
Потому ми скажеш: доленько нещасна.
Ти не скажеш, то мати:
Було си сироту не брати!
Заведеш ти мене до свойого дому,
Сама я не знаю, догоджати кому,
Ой чи матері, чи вітцю,
Чи тобі самому, молодцю».
«Як ти будеш, мила, ненці догоджати,
Буде тобі ненька снідання давати.
Як ти підеш, мила, горою,
Назве тебе мати бідою.
Як ти підеш, мила, долинов,
Назве тебе мати дитинов».
«Заведеш ти мене до свойого дому,
Ще красну молоду, та й на всьо здорову.
Не дай, боже, недуги,
Будеш ся дивити на другі».
«Скарай мене, боже, на душі, на тілі,
Як я погадаю о іншій котрії.
Скарай мене, боже, на душі,
Як я погадаю о іншій.
На горі церковця, там будем шлюб брати,
Там треба, миленька, всю правду сказати.
Як нам зв’яжуть руку з рукою,
Тепер ходи, мила, зо мною».

Українська народна пісня З’ЇЗДИВ Я КОНИКА, З’ЇЗДИВ ВОРОНОГО — ноти Українська народна пісня З’ЇЗДИВ Я КОНИКА, З’ЇЗДИВ ВОРОНОГО — ноти
З’ЇЗДИВ Я КОНИКА, З’ЇЗДИВ ВОРОНОГО — ноти — українська народна пісня

Походження та примітки

З’їздив я коника (чоловічий хор а cappella). «Наша дума». Мелодія: ЕЗ, т. XI, [стор. 162].

Наша дума. Українсько-руські народні пісні. Зібрав і для хору уложив Філарет Колесса. Частина перша. Мішані хори. Частина друга. Мужеські хори. Львів, вид-во т-ва «Просвіта», 1902. Присвячено дорогій пам’яті брата Івана.

Джерело

  • Філарет Михайлович Колесса. Музичні твори. Київ. Наукова думка. 1972. 456 с.