З’ЇЗДИВ Я КОНИКА, З’ЇЗДИВ Я ДРУГОГО
Українська народна пісня
— З’їздив я коника, з’їздив я другого,
Скажи, серце, правду, чи буде що з того,
Чи буде що з того, а чи ні —
Не суши серденька ти мені.
Чи буде що з того, а чи ні —
Не суши серденька ти мені.
— Я ж тобі казала і твоєму роду:
Не їзди до мене, не роби заходу —
Ой бо я роду бідного,
Не маю посагу жадного.
Ой бо я роду бідного,
Не маю посагу жадного.
— Бачить теє господь з високого неба,
Що мені посагу не конечне треба:
Ти ж мені посаг самая,
Як на небі зоря ясная.
Ти ж мені посаг самая,
Як на небі зоря ясная.
— Ой тепер ти кажеш, що я зоря ясна,
А потім ти скажеш: долейко нещасна!
Хоч ти не скажеш, то мати:
«Було убогої не брати».
Хоч мати не скаже, то сестра:
«Небагацько ж ти нам принесла!»
Ой іще не вспіє мила захоріти,
Вже стане милейкий рученьки зносити:
«Забери, боже, першую,
А я собі візьму іншую!»
«Забери, боже, першую,
А я собі візьму іншую!»
— Скарай мене, боже, на душі й на тілі,
Скоро я помислю о такому ділі.
Скарай мене, боже, на душі,
Скоро я помислю о інші.
Скарай мене, боже, на душі,
Скоро я помислю о інші.
Ой дай же нам, боже, на рушничку стати,
Тоді не розлучить ні отець, ні мати,
Ані чужая чужина,
Коли судилася дружина.
Ані чужая чужина,
Коли судилася дружина.