З-за гори, з-за гори
Сходить ясне сонечко,
Просить стара мати
Молоду дівчину:
— Не журися, донечко!

— Як же мені не журитись,
На серденьку туга є.
Сиджу та й думаю.
Що щастя не маю.
Літа мої марно йдуть.

Вийшла мати за ворота,
З сватами стрінулася,
Хутенько вернулась,
До доні шепнула:
— Доню! Свати мед несуть.

— Хай ідуть, хай несуть,
А я пити не буду,
Я жениха маю,
Сватів не приймаю,
Я за нього не піду.

— Доню, йди, доню, йди,
Бо він є багатий.
Кажуть добрі люди:
За ним добре буде,
За ним, доню, тільки жий.

— Не думай, матінко,
Що багатство — то вже все.
Багатство минеться.
Так мені здається,
А кохання не буде.