Йшла дівка, впала, насилу встала.
Люди помогли й ту дівку звели:
— Уставай, іди, та ще не впади.
Устань, обтрусись, кругом обдивись.
Як обдивилась, так аж скривилась:
— І ненько моя, та й упала же я!
Ще й як упала, що ледве встала!
Що добрі були і мене підвели.
Якби не впала, то б я знала,
Які мандрівки на ті щедрівки.
Сім літ ішла, ледве дійшла.
І на ту біду додому піду.