Українські народні пісні

КІНЬ ТРАВИ НЕ ЇСТЬ, КІНЬ ВОДИ НЕ П’Є
Українська народна пісня

Кінь трави не їсть, кінь води не п’є —
Десь дороженьку чує;
Десь мій милий, голубонько сивий,
Да й з іншою ночує.
Коли б із такою, як ізо мною,
Поможи йому, Боже!
Як із іншою, із поганшою,
Да розлучи його, Боже!
Ой постелю я сім подушечок,
А восьмую да периночку:
Ой хоч м’яко спати,
Дак важко здихати,
Що ні з ким розмовляти!
Постелю я міх да рогожу,
Ох усю постіль свою гожу:
Ой хоч твердо спати,
Дак легко здихати,
Бо є з ким розмовляти.

Походження та примітки

Кінь трави не їсть, кінь води не п’є. БФ-1, арк. 30, № 91. (БФ-1 — рукописний збірник народних пісень, записаних Федором Бодянським (без заголовка), що зберігається у Велеснівському етнографічно-меморіальному музеї В. Гнатюка; од. зб. 250). До наших днів дійшла також і копія В. Гнатюка із записів Ф. Бодянського, де на 269 аркуші під 91 номером наведена вищезазначена пісня. (ІМФЕ, ф. 28-3, од. зб. 35).

Подано за виданням: Українські народні пісні в записах Осипа та Федора Бодянських. — К.: Наукова думка, 1978. — 328 с. — С. 88.