Калина-малина над яром стояла,
Навпроти сонечка гілочка зів’яла. (Двічі)

Не сама зів’яла, дівчина зламала:
— Чи боїшся спеки, чи дощу бажаєш? (Двічі)

— Спеки не боюся, дощу не бажаю?
З ким вірно молюся, за тим помираю. (Двічі)

— Ой умру я, мила, а ти будеш жива,
Чи вгадаєш, мила, де моя могила? (Двічі)

Що моя могила край синього моря,
Де була між нами тихая розмова? (Двічі)

Вже ж на тому місці травка зеленіє.
Травка зеленіє, жито половіє. (Двічі)

Ой я теє жито серпом позжинаю,
Ой я тую травку з корнем позриваю! (Двічі)