Калино-малино, чого в лузі стоїш?
Чи вітру боїшся, чи ночі жалієш? (Двічі)

— Вітру не боюся, ночі не жалію,
Де ж я посаджена, там я зеленію. (Двічі)

Молода дівчино, чого смутна ходиш?
Чи головка больна, чи світу не вольна? (Двічі)

— Головка не больна, я світоньку вольна...
По тім затужила, що вірно любила. (Двічі)

По тім затужила, що вірно любила,
За тим заплакала, що вірно кохала. (Двічі)

Молода дівчина три ночі не спала,
По білім папері листоньки писала. (Двічі)

Написала листи на білім папері, —
Пошлю до козака в четвер по вечері. (Двічі)

Козак, листи взявши та й перечитавши,
Жалібно заплакав, дівчину згадавши. (Двічі)

Калино-малино, чого в лузі стоїш?
Чого в лузі стоїш та не процвітаєш?

Чого в лузі стоїш та не процвітаєш?
Чи жари боїшся, чи дощу бажаєш?

— Жари не боюся, а дощу бажаю,
В темнім лузі стою та не процвітаю.

Молода дівчино, чого смутна ходиш,
Чи головка больна, чи чим недовольна?

— Головка не больна, і всім я довольна,
Ввійду я в кімнату, ні з ким розмовляти.

Стіночка біленька, а ненька старенька,
Того я журюся, що я молоденька.