Камінь на камени, підківонька на нім.
Напиш мі, миленький, (Двічі)
Своє ім’я на нім.

Своє ім’я на нім і своє назвисько.
Бо ми ся любиме, (Двічі)
Буде рочок близько.

Любували зме ся, як пташечки в лісі.
Тепер не будеме, (Двічі)
Бо ся розійдеме.

Кохання, кохання, бодай не бивало,
Через то кохання (Двічі)
Дівчатко плакало.