Ізв’язана квітка
І завита борода.
Корень да солома,
Не знаю, з ким буде мова.
А ти, світ Ілля, сідай, де і я,
Не пали цієї квітки огнем,
А поливай її дощем
І освіщай її цим великим днем!
Роди, боже, на будущії года!
Кладу я цей хліб у полі
І на всякого долю.