Молода клюшниця по замкам ходила,
Ключами дзвонила, сторожів будила:
«Встаньте, стороженьки, встаньте, не лежіте,
Замків стережіте та ключі держіте.
А щоб не вилинув ясний соколонько,
А щоб не виносив дівоцької краси.
Бо дівоцька краса, як літняя роса,
На Дунаї прана, на сонці сушена,
На столі качана, у скриню хована,
Золотим ключем замикана».
Старая клюшниця по замках ходила,
Ключами дзвонила, сторожу будила:
«Встаньте, стороженьки, встаньте, не лежіте,
Замків стережіте та ключі держіте.
А щоб не вилинув ясний соколонько,
А щоб не виносив парубоцької краси.
Парубоцька краса, як зимова роса,
У калюжі прана, на дощі сушена,
На призьбі качана, в грубу хована,
Коцюбою замикана, заткалом затикана».