Коли б я мала крила орлині,
Коли б я вміла літати,
Я полетіла б по Україні
Свого милого шукати.

Лечу я нічку, лечу я другу,
Свого милого не бачу.
Ой сяду, сяду в вишневім саду,
Сяду та й гірко заплачу.

Виходить з хати старая мати,
Свого синочка питає:
— Що то за пташка, що то за пташина
В нашому саду співає?

— Ой то не пташка, то не рябая
В нашому саду співає,
Ой то дівчина зарученая
Свого милого шукає.

Ой пізно, пізно, люба дівчино,
Свого милого шукати,
Ти все забудеш, другого знайдеш
І будеш його кохати.