Колихала вдова сина,
Тихенько співала,
Йому долю нещасливу
Завжди віщувала.
Йому долю нещасливу
Завжди віщувала.

«Рости, рости, мій синочку,
Великий, хороший,
Як виростеш, — підеш в найми
Заробляти грошей.
Як виростеш, — підеш в найми
Заробляти грошей.

Та й не клени мене, синку,
Що я народила,
Що нещасну та й доленьку
Тобі наділила».
Що нещасну та й доленьку
Тобі наділила».

Не вгадала бідна вдова
Синової долі,
Не пішов її син в найми,
А учиться в школі.
Не пішов її син в найми,
А учиться в школі.

Не пішов він до багатих
Грошей заробляти,
Він у школі відмінником,
Піонервожатим.
Він у школі відмінником,
Піонервожатим.

Перестало бідну вдову
Горенько точити,
Її синок вже не наймит,
А радянський вчитель.
Її синок вже не наймит,
А радянський вчитель.

Тепер вдова сумних пісень
Уже не співає:
Її доля молодіє,
Мов мак процвітає.
Її доля молодіє,
Мов мак процвітає.