Коло виру, виру широкого,
Коло Дунаєчка глибокого,
Там дівка-сирітка ніжки мила,
Чисту водицю сколотила.
Та де узявся козаченько
Та на вороному кониченьку,
Та на вороному кониченьку,
Та в голубому жупаниченьку.
Став коника напувати,
Став дівку-сирітку проклинати:
— Щоб ти й вийшла заміж молодою
Та ще й осталася і вдовою!
— Бодай твій кониченько води не напився,
Бодай ти, козаче, втопився.
Щоб твій кониченько — купиною.
Твоя нагаєчка — гадиною!