Коло гаю походжаю, коло ліщиноньки,
Чи хто бачив, чи не бачив неї дівчиноньки?

Чи хто бачив, чи не бачив, нічого питати,
Сідай, сідай на коника та й поїдь шукати.

Коло гаю походжаю,
Коло ліщиноньки,
Чи хто бачив, чи не бачив
Мої дівчиноньки.

Чи хто бачив, чи не бачив,
Нічого питати,
Сідай, сідай на коника
Та й поїдь шукати.

Що вже ходив, то вже ходив,
То вже доходився,
Коли б мені кінь вороний,
То б я оженився.

Коли б мені кінь вороний,
Я сідельце маю,
Поїхав би на Вкраїну,
Там дівчину знаю.

Одну маю на Вкраїні,
Другу на Волині,
Розкраяли мені серце
На дві половині.

Котру ж бо я вірне люблю,
Не скажу нікому,
Бо то люди порозносять,
Як вітер солому.

Коло гаю походжаю, коло ліщиноньки,
Чись не видів, пане-брате, моєй дівчиноньки?
Ой чи видів чи не видів, не буду казати,
Не буду ті, пане-брате, жалю завдавати.

Умираю, моя нене, вмираю, вмираю,
На постелі крижем лежу на хлопців моргаю.
Ой як же мні не моргати на сивих голубів?
А хто ж по мні тії хлопці любитоньки буде?

Ой зацвіла калинонька в полі коло кресла,
І дівчина виламала до дому принесла.
Далас мені дівчинонька, далас мні принаду,
Далас мені ягідоньку, з вишневого саду.

А тепер, а тепер ягоди садочки,
Як пішов до дівчини — боїшся зрадочки.
Ой у полі дві тополі, треба одну втяти,
А в сусіда дві дівчини — треба одну взяти!