Коню мій, коню, коню вороненький!
Чи я тобі тяжкий, хлопець молоденький?
Чи я тобі тяжкий, чи моя зброя,
Чи моя зброя, чи моє здоров’я?
— Ти мені не тяжкий, ні твоя зброя,
Ні твоя зброя, ні твоє здоров’я,
Тільки мені тяжка натуронька твоя:
Як під гору їдеш, нагайкою краєш,
Як з гори їдеш, мене не тримаєш,
На битому шляху коршом не минаєш.
— Коню мій, коню, запродам я тебе,
Запродам я тебе в чужу сторону,
В чужу сторону пшияцелю свому.
— Ой пане мій, пане, не продавай мене!
Не продавай мене, спогадай за себе,
Спогадай-но теє: як ми воювали,
Як ми воювали турецькії землі,
Як за нами гнали турки з поляками,
То ми втікали битими шляхами (Двічі),
То мої копита огонь кресали.
Я, кінь вороненький, море перескочив,
Море перескочив, копита не вмочив,
Ані копитечка, ані сіделечка,
Ні ружа, ні меча, ні тебе, панича.