Копав, копав керниченьку,
Викопав я дві,
Любив, любив дівчиноньку,
Людям — не собі.
Ой жаль, жаль серцю буде,
Возмут єї люде — моя не буде!

А вже з тої керниченьки
Орли воду п’ют.
А вже мою дівчиноньку
До шлюбу ведут!
Ой жаль, жаль серцю буде,
Возмут єї люде — моя не буде!

Один веде за рученьку,
Другий — за рукав.
А я стою, сльози лию —
Любив та не взяв.
Ой жаль, жаль серцю буде,
Возмут єї люде — моя не буде!